Чи хоч раз ви коли на Поділлі були.
Чи вдихали садів аромати?
Тут у кожнім селі молоді і старі
Вас гостинно запросять до хати.
Краєвид села Сирватинці влітку
Сьогодні в незалежній Україні велика увага приділяється вивченню і дослідженню історії рідного краю.Городоччина-найунікальніший історико-етнографічний регіон слов’янського світу,який має самобутню,своєрідну матеріальну і духовну культуру.А с.Сирватинці є його невід’ємною частиною зі своєю фольклорно-етнографічною спадщиною, своєрідними особливостями історії,колоритом звичаїв.Боже місце…Край неосяжних просторів,осяяних сонцем,дивовижні ліси,річка,що підковою опоясує село.Золотом сяє купол церкви Покрови Пресвятої Богородиці с.Сирватинці.Слова молитви,сказані під цим куполом,віками служили провідною зіркою для багатьох поколінь наших предків.
Сирватинці лагідні і милі
Водночас величні й прості.
Ви мене з дитинства полонили,
Ви навчили радості й добра,
Я зросла,не знаючи печалю,
Мов трава безжурна,степова,
Тут мене з дитинства колисали
Шепіт нив і тиша лісова.
Тут знайшла я розуму і сили,
Ця прекрасна,лагідна земля
Дивним зіллям серце напоїла,
Щось мені у спадок віддала.
Сирватинці в зимову пору
Садиба родини Сінгілевич
Садиба родини Рудих
Садиба родини Яковенко
Садиба родини Дуда
Садиба родини Герц
Садиба родини Хитрук
Садиба родини Первак
Садиба родини Яковець
Сирватинці та їх околиці в давню добу
За 19км від районного центру м.Городок,що на Хмельниччині,у південно-західному напрямі,на похилих берегах р.Велика Яромирка живописно розташувалося с.Сирватинці.Рельєф місцевості в межах села досить своєрідний.Протягом тисячоліть р.Велика Яромирка формувала тут глибокий каньйон і широку долину,де ростуть соковиті трави,розложисті верби,розкинулися левади,городи і частково житлові садиби,окремі з яких,на жаль,за останні три десятиліття,після втрати власників,зруйнувалися.Для найбільш сприятливого розташування садиб виявився правий пологий берег річки.Родючі грунти,численні запаси прісної води та глини,що тут знаходяться,а також сприятливий клімат,привернули увагу людини ще в кам’яну добу і ,особливо в епоху енеоліту(IV-III) тис.до н. е.)Дослідники подільських старожитностей Ю.Сіцінський та В.Гульдман стверджували,що за народними переказами першопочатки с.Сирватинці доречно пов’язувати з урочищем «Селисько»,яке знаходиться у північно-західній частині села.Із заходу це урочище обмежується сирватинецьким лісом,з півдня-садибами сирватинчан,а з півночі-невеликим безіменним потічком,що виступає межею між селами Сирватинці і Завадинці.В межах урочища місцеві жителі,ще наприкінці позаминулого століття знаходили випалену глиняну обмазку,фрагменти керамічного посуду,інші старовинні речі.Ю.Сіцінський зауважував,що з названим урочищем пов’язана і назва села.Очевидно,саме тут мешкали найдавніші сільські ремісники-серветники(ткачі),які виготовляли скатертини.
Найдавніша писемна згадка про Сирватинці датується 1493р.,коли село було занесене до реєстру димів Подільського Воєводства для реєстрації розмірів суми податків.Однак,чисельні археологічні розвідки і розкопки дають підстави стверджувати,що в межах села та його околиць людина поселилася ще в неолітичну добу.На території Сирватинець виявлені й залишки трипільських поселень в урочищах «Селисько»,»Грабники»,»Захитра», та з інших його частинах.Крім кераміки знайдено фрагмент полірованої сокири досить великих розмірів з кременя-сланцю(лезо,9.2 см,ширини) і сокиру з кременя долотоподібної форми,обробленої тонкими відбоями й наполовину відполіровану(12.4 см довжини,і 3.3 см ширини).Особливо багатим на знахідки енеолітичної доби були північно-західні околиці села Вербична,яке виникло на початку XIX ст.. у південно-західній околиці Сирватинець.Ще у 1898р.Г.Пулавський,як засвідчує Ю.Сіцінський,відкрив там дві стоянки-кам’яного віку,та доби енеоліту.В межах останньої було зібрано багато фрагментів глиняних горщиків двох типів:грубих і сірих з додатками кварцу,та червонуватих-від великих до малих посудин з вушками та з добре виминаної глини.На тих же поселеннях знайдено й чимало кам’яних знарядь праці:шліфовані долота,кам’яні сокири,точильні бруски.
Найбільше за розмірами енеолітичне поселення було відкрите наприкінці ХІХ ст.,в урочищі «Захитра»,залишки якого примикають до південно-західного кутка садиби Леоніда Щура.Його залишили мешканці так званої трипільської культури,представники найбільш давнього землеробського поселення Поділля.Поселення досить вигідно розташувалося на місцевості-на пологому схилі,який зі східного боку(приблизно;за 150 м) обмежувала р.Велика Яромирка.На південь і південний захід виявлено залишки ще декількох житлових площадок (тепер на їх місці знаходяться городи жителів села).На південний захід від вказаного поселення через 200-250м) рельєф місцевості підвищувався і переходив у відносно рівну площадку,де сьогодні знаходиться сільська автозаправка та ферма.З неї відкривався чудовий краєвид на широку долину,що формувалася зі сходу р.Велика Яромирка,а з півдня-р.Вербична.
Завдяки клопіткій праці професора Кам’янець-Подільського педагогічного університету Петрова М.Б.,уродженця села Сирватинці,відтворено сторінки минувшини нашої малої батьківщини.У 70-х роках XVI ст.писемні документи зафіксували в Сирватинцях проживання православного священика Отже,в той час в селі функціонувала церква XVII ст..-це період руйнації Поділля за Османської імперії.Край почав відроджуватися впродовж XVII ст. Отже місцевої Покровської церкви 1739р.засвідчує,що храм на той час мав 30 прихожан чоловічої і жіночої статі,а в 1748 та 1759 їх вже було 60-64 особи.Ю.Сіцінський стверджував,що в 1738р. при церкві діяло уніатське братство,яке мало свій статут,затверджений Афанасієм Шептицьким.Місцева церква була осередком духовності для місцевих жителів,але була вона і великим землевласником.В 1739р.,в її володіннях числилося землі на 18 днів оранки,а сінокосів на 60 косарів.В сільському лісі знаходився церковний сад і пасіка,від якої власнику села віддавалася десятина.Збереглися свідчення про церковні володіння 1748-1759рр.У 1770р.власник села Францішек Стадницький видав церкві дарчу грамоту,згідно якої церкві належали земля на 20 днів оранки і сінокоси на 20 косарів.Закріпив за нею і сад в лісі.Священик Покровського храму був звільнений від податків власнику села,йому надавалося право варити пиво,виготовляти мед,безкоштовно молоти зерно на борошно у сільському млині.
Немає коментарів:
Дописати коментар